Головна » Статті » Мої статті

Сценарій Шевченківського свята

               Мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий»


 
Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

 
Хлопчик:    Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати: Так, синочку, правда. 
Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?
Мати:  Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик:    Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

 
Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

 
МатиСтарайся, мій хлопчику, і твоя зірка обов’язково засвітить дуже яскраво.

Звучить пісня « Зоре моя, вечірняя...»

Ведучий: Тарас Шевченко. З цим іменем сьогодні на планеті ідентифікується Україна та українці. І хто б ти не був, де б не жив, хто перечитає «Кобзаря», не зможе уявити своєї долі без Шевченка.

   Ведуча: Той, хто крізь алмазну грань Кобзаревого слова гляне у світ, той уже ніколи не спиниться в дорозі до ідеалу. Шевченко належить до найулюбленіших поетів світу.

Ведучий: Як досяг, чим завоював цю славу найбезправніший солдат Російської імперії? СЛОВОМ!

Ведуча: Пізнавати Шевченка – це працювати до сьомого поту  і наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно і морально.

Ведучий: Думаймо про Шевченка, живімо Шевченком, продовжуймо його безсмертя в собі та в дітях наших.

 

Ведуча: Шевченкове свято – то кришталево чисте свічадо. 201 рік минув від того дня, коли українка – кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається. Тож слухаймо Кобзареве слово!

   Ведучий:         Пізнавати Шевченка – це пізнавати історію, мучитися, страждати від того, що нашу предковічну землю позбавили, і позбавляють досі, спокою сусіди – нероби.

Учитель:    Подивіться лишень добре,

                   Прочитайте знову тую славу.

                   Та читайте од слова до слова,

                   Не минайте ані титли, ніже тії коми.

                   Все розберіть...та й спитайте тойді себе:

                   Хто ми? Яких батьків?

    Цими словами Тарас Шевченко звернувся до всіх «і метрвих, і живих, і ненароджених земляків» своїх ще у далекому 1845 році. Ще тоді цей воістину геніальний поет добре розумів, коли людину позбавляють історичної правди, її у першу чергу позбавляють свідомості, а згодом і усвідомленості себе як громадянина своєї держави. Творчість Т.Шевченка завжди актуальна для українського суспільства, кожне покоління відкриває для себе нові глибини творчості Кобзаря. Особливо актуально вона звучить зараз – у часи, коли Україна знову захищає свою незалежність, беручись за зброю та проливаючи потоки крові і сліз, що «напоїть всіх імператорів би стало з дітьми і внуками...».

«За горами гори хмарою повиті»

Ведуча: Історія Батьківщини закладає основи свідомості, тому то саме історія перша стає мішенню колонізаторів. А спаплюжена історія – інструментом знищення нації.

Ведучий:  Шевченко не історичний артефакт, і тим паче не історик, але у своїх творах він передав нам справжню історію України.

«Ой чого ти почорніло, зеленеє поле»

    Учитель: Перегорнемо разом з вами сторінки Кобзаря, прослідкуємо історичну долю нашої країни.              

Учень 1: 1654 рік – Переяславська угода між Україною та Росією. Через 2,5 роки, стоячи однією ногою в могилі, Богдан Хмельницький скаже: «Не встиг я завершити свою справу і вмираю з великим смутком, не знаючи, що буде після мене».

                                                «Розрита могила»

Учень 2: Тарас Шевченко неоднозначно ставився до постаті Богдана Хмельницького: то він називає його своїм другом, козаком, а то нерозумним безвольним п’яницею, який пішов на поступки Російської імперії, тим самим прирікши Україну на довгі роки поневолення та рабського існування.     

«Якби-то ти, Богдане п’яний»                                                    

Ведуча: Не таку Україну хотів бачити Богдан Хмельницький, не такою собі її уявляв.    
Ведучий: Не знав гетьман, що ті самі москалі, на угоду з якими він так надіявся, сплюндрують і саму Україну, і пам’ять про Богдана Хмельницького. 
Пісня «Стоїть в селі Суботові»
Ведуча: Острівок волі українців серед феодально-кріпосницького океану самодержавної Росії – Запорізька Січ – 1775 року за наказом Катерини ІІ була підступно зруйнована.
Ведучий: Запорожці не підняли зброю на свого супротивника. «Він хоч і недруг, проте православної віри», - говорили вони про російського «брата». 
Ведуча: Історики на сторінках своїх книг писали: «Україна увійшла до складу Російської імперії», але насправді ж вона була підступно загарбана. 
Ведучий: Т. Шевченко розумів, у чому справа, і намагався передати нам це через свої твори. 
«Чигирине, Чигирине» 

Учень1: Більшість козаків утекла за Дунай, частина знайшла притулок на північному Кавказі, на місце українських козаків було спроваджено німецьких, сербських та інших колоністів.         

Учень 2: Жорстока політика російського царизму, який знищував кожного, хто насмілився висловити сумнів щодо московської протекції, змушувала патріотично налаштованих українських гетьманів шукати порятунку в тимчасовому союзі з іншими державами. Гетьман Іван Мазепа, сподіваючись вернути Україні незалежність, відмовився воювати проти короля Швеції Карла ХІІ, який вів війну з Росією.

Учень 1: «Ми не будемо воювати ні з поляками, ні зі шведами, ні з москалями, - писав Мазепа в універсалі до козацтва, - ми будемо стояти на своїх границях і берегти свою землю, а коли прийде час миру, нехай Україна буде обявлена самостійною, як колись була за князів своїх».

Учень 2: Перемігши під Полтавою, Петро І жорстоко помстився не лише над прибічниками Мазепи, а й над усім козацтвом. Ще до Полтавської битви царське військо під орудою князя Меньшикова знищило дощенту величне та той час славне місто Батурин – столицю України.  Вирізали всіх жителів,а козаків розпинали і пускали по річці на плотах на острах усім малоросам.

Учень 1: На острах усім малоросам... 

Ведуча: Довго і грунтовно протягом століть вбивали російські царі в кістки українців страх і німу покору, вганяли в гени почуття національної неповноцінності, паралізуючи цим навіть у наступних поколіннях і думку, і силу, і волю.

                                                    «Іржавець»

Ведучий: А коли наказний гетьман Павло Полуботок нагадав про обіцяні права Україні і українцям, його кинули до Петро-Павловської фортеці, де він невдовзі й помер.

Ведуча: 

               Тепер же я знаю:

               Це той Первий, що розпинав нашу Україну,

               А Вторая доконала вдову-сиротину.

               Кати! Кати! Людоїди! Наїлись обоє,

               накралися... .

Ведучий: Водночас відбулося остаточне закріпачення селян, їх було прив’язано до грунтів і заборонено переходити з одного села до другого.

    Ведуча: Дитинство Тараса припало на той час, коли  з року в рік зростало зубожіння українського селянства, коли дійшов крайньої межі національний і соціальний утиск.

    Ведучий: Дуже важко і довго пробивав собі дорогу у великий світ Тарас Шевченко. Здійснилася його найбільша мрія - викуп з неволі.  

Ведуча: А далі, ніби як у фільмі, навчання в Академії, визнанння Шевченка як художника, вихід поетичної збірки, перші твори, які  яскраво засвідчили появу талановитого поета.

«Русалка»

Ведуча: І перша, така довгожданна подорож на Україу. Тільки їде туди не кріпак, не попихач, а чоловік, ім’я якого уже мало світове визнання. Окриленим летить Тарас Григорович до рідної домівки, але дійсність виявилася жорстокою.

«Душе моя убогая, чого марне плачеш» 

 

Ведучий: Шевченко ніби прозрів. За місяць перебування в Україні з-під його пера виходять такі визначні твори як «Заповіт», «Кавказ», «І мертвим, і живим», «Великий льох», «Розрита могила», «Стоїть в селі Суботові», «Чигирине, Чигирине», «Сон» («У всякого своя доля...»). Згодом усі ці твори стануть як не цензурованими, так забороненими, згодом за їх написання Великого Кобзаря чекає десятирічне заслання. 

Ведуча   «Художника Шевченка за написання обурливих і зухвалих віршів віддати в рядові в Оренбурзький окремий корпус з правом на вислугу, зобовязавши начальство вести найсуворіший нагляд.» Тут же цар власноручно дописав : «Під найсуворіший нагляд із забороною писати і малювати».

«І смеркає, і світає»   

Ведучий:        У Петербурзі, чекаючи вироку, написав поет 14 поезій, які потім оформить у цикл «В казематі». Бачимо, що не скорився поет навіть за гратами. Невипадково ж й імя таке мав – Тарас, що в перекладі означає – бунтар.

Ведучий:        Важким докором лягають на душу Тарасові слова, якими він гнівно картав тих, що вірили, і , на сором, вірять в офіційну версію про те, що був єдиний російський народ, а українці та білоруси – це ті ж росіяни, тільки зіпсуті польським впливом.

Ведуча: Але поет чітко виразив свою думку про те, якою є і вся велика імперія, і її самодержавці, ще у 1845 році написавши знакову сатиричну поему «Сон».

                                  «Заворушилася пустиня»                                          

Ведуча: Перебуваючи на засланні, Тараса Григорович часто чекав вісточки з України, але, зрозуміло, рідко їх отримував. Саме тут, за сотні кілометрів від рідного дому, поет зрозумів, що найбільшою святинею для нього є, була і буде Україна.

                        «І знов мені не принесла нічого пошта з України»

Ведучий:        Свічка його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сімї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець.

                        «Росли укупочці, зросли»

 

Ведуча: У німій холодній майстерні, в будинку Академії мистецтв він пішов із життя. А сталося це 10 березня далекого 1861 р. Але залишився його заповіт – мрії тобі, нам, українському народові.

                                                     Пісня «Заповіт»

Ведучий: Догоріла свічка поетового життя, але яскрава зірка його таланту, його безмірної любові до України ще до нині яскраво світить на нічному небі.

Ведучий: Тарас Шевченко був патріотом, такі люди народжуються один раз на тисячу років і виключно на нашій благодатній українській землі.

               «Нема на світі України, немає другого Дніпра»

Учитель: У такі буремні для України часи Шевченко дійсно потрібен: не вистачає його палкого слова, що здатне підняти на боротьбу та запалити не одне серце, мудрої поради, не вистачає тихої мелодійної пісні Кобзаря, Пророка нації, який вбачав силу та нездоланність України тільки в розумінні своєї  єдності.

                           «Доборолась Україна до самого краю»

 

Учитель:  У своїй «Присвяті» І.Франко писав: «...Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйоні к людських сердець все наново збуджуватимуть його твори...». Ми повинні врешті зрозуміти, хто ми і чиї діти, для чого живемо на світі, і тоді лише збудеться найбільш бажане пророцтво генія:

                                           І на оновленій землі

                                           Врага не буде, супостата,

                                           А буде син, і буде мати,

                                           І будуть люде на землі.

 

 

 

 

 

 

 

Категорія: Мої статті | Додав: Таня (22.03.2015)
Переглядів: 523 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar